ПУНКЦІЯ ПЛЕВРАЛЬНОЇ ПОРОЖНИНИ. ЩО ЦЕ ТАКЕ?

Показання до застосування пункції

Пункцію виконують з діагностичною і лікувальною метою для визначення характеру, кількості вмісту плевральної порожнини, аспірації його, розпрямлення легені. Її застосовують при ексудативному плевриті, емпіємі плеври, пневмотораксі, гемотораксі, для біопсії при пухлинах плеври, іноді легені, при поверхнево розташованих абсцесах легені, для введення лікарських речовин в плевральну порожнину. При гемотораксі необхідно провести пробу Ревілуа-Грегуара — якщо кров, отримана з плевральної порожнини, утворює згустки, то це свідчить про кровотечу, що продовжується.

Техніка виконання пункції

 Для видалення повітря з плевральної порожнини пункцію слід проводити в II межребер’ї по середній ключичній лінії (у положенні хворого сидячи) або в V — VI межребер’ї по середній пахвовій лінії (у положенні хворого лежачи на здоровому боці з відведеною за голову рукою). При гідро- і гемотораксі пункцію можна виконувати в VII — IX межребер’ї по задній пахвинній або лопатковій лінії. Якщо хворого не можна посадити, то місце для пункції вибирається ближче до задньої пахвинної лінії, причому необхідно пам'ятати, що приведений принцип справедливий лише стосовно вільного пневмо- і гідротораксу.

У зв'язку з тим, що часто доводиться зустрічатися з обмеженим пневмотораксом, гемотораксом, емпіємою плеври, місце для пункції краще вибирати на підставі клінічних (місце укорочення перкуторного звуку) і рентгенологічних даних.

Перед виконанням пункції, в області проколу тонкою голкою проводять інфільтрацію шкіри і підшкірної клітковини 0,5% розчином новокаїну за типом «лимонної кірки», далі лівою рукою фіксують шкіру, зволікають її по ребру донизу, а правою — проводять вкол голки безпосередньо над верхнім краєм ребра. Голку завдовжки 6—10 см (залежно від товщини підшкірно-жирової клітковини, характеру ексудату) проводять на глибину 3—4 см строго по цьому краю ребра, по дорозі анестезуючи міжреберні м'язи. Якщо голка упреться в ребро, її злегка підтягають на себе і разом з шкірою піднімають вгору до верхнього краю ребра. Раптовий біль свідчить про прокол парієнтальної плеври. При виконанні пункції слід користуватися спеціальною голкою з «краником» або перехідною гумовою трубочкою, сполученою з голкою. Наявність прозорої скляної трубки, розташованої по ходу гумової трубки, дозволяє спостерігати за надходженням вмісту з плевральної порожнини ще до попадання його в шприц. Ця нескладна «система» дозволяє уникнути попадання повітря в плевральну порожнину, у вени легенів, з яких воно може потрапити в мозкові або коронарні артерії. Після аспірації порції плеврального вмісту, гумову трубку пережимають, шприц від'єднують і спорожнюють, потім його знову під'єднують до трубки, затискач розкривають і проводять аспірацію з плевральної порожнини. При великій кількості рідини, газів в плевральній порожнині аспірацію можна провести за допомогою відсмоктування через банки Боброва з використанням 2-х ампульної системи, змонтованої за принципом сполучених посудин. Отриману з плевральної порожнини рідину, зливають і стерильну пробірку для бактеріологічного аналізу, а також, залежно від показань, проводять цитологічне, біохімічне дослідження і т.п.