Панарицій кисті

Панарицій — гнійне запалення пальця. Захворювання викликається гноєтворними мікроорганізмами, переважно стафілококами і стрептококами, які проникають при порушенні цілості шкіри. Захворювання звичайно виникає як ускладнення виробничих та побутових мікротравм пальців і кисті.

Залежно від локалізації нагноєння розрізняють такі види панариціїв: шкірний, підшкірний, нігтьовий, сухожильний, суглобовий і кістковий.

Шкірний панарицій. Нагнійний процес розвивається внутрішньошкірно, утворюється обмежений гнояк, здебільшого на долонній поверхні пальця, вкритий тонким епідермальним шаром.

Нігтьовий панарицій. Виникає при випадковому ушкодженні принігтьового валика і нігтьового ложа під час не досить гігієнічного виконання манікюру, зрізування нігтів або задирок. Виділяють піднігтьовий і при-нігтьовий панариції (пароніхія).

Підшкірний панарицій  розвивається звичайно на долонній поверхні пальців кисті як ускладнення мікротравм. Захворювання починається болем у ділянці запалення, який поступово посилюється. У зв’язку з наростанням набряку і розвитком гнояка біль набирає різкого характеру, що позбавляє хворого сну. .

При обстеженні виявляються набряк і почервоніння шкіри, різка болісність у ділянці ураженої фаланги пальця. Під час обстеження слід обережно натискувати гудзикуватим зондом для з’ясування місця найбільшої болісності і локалізації гнояка.

Сухожильний панарицій (гнійний тендовагініт) виникає в результаті проникнення інфекції в сухожильні (синовіальні) піхви після колотих, різаних і вогнестрільних поранень або вторинно, як ускладнення підшкірного чи кісткового панарицію.

Основними симптомами гнійного тендовагініту є рівномірний набряк усього пальця, різка болісність при пальпації і пасивних рухах у суглобах пальця, особливо при розгинанні. При тривалому перебігу гнійний тендовагініт може ускладнитися змертвінням сухожилля й утворенням флегмони кисті і передпліччя.

Кістковий панарицій  розвивається в результаті переходу запального процесу при не досить активному лікуванні підшкірного панарицію (пізнє проведення операції, недостатнє дренування та ін.), рідше — після глибоких колотих поранень з ушкодженням кістки. При обстеженні виявляється булавовидне стовщення ураженої фаланги, при рентгенографії встановлюють деструкцію кістки й утворення секвестрів.

Суглобовий панарицій є гнійним артритом міжфалан-гових або п’ястково-фалангових суглобів. Виникає після колотих поранень суглоба або вторинно в результаті поширення запального процесу на суглоб при кісткових чи підшкірних панариціях. Запалений суглоб збільшується в об’ємі, різко болісний при пальпації, шкіра гіперемійована, рухи неможливі внаслідок болісності.

Лікування панарицію полягає в своєчасному розрізі і дренуванні гнояка. Операцію роблять під місцевою провідниковою анестезією 0,5 % розчином новокаїну. Розчин новокаїну вводять біля основи пальця.

При шкірних панариціях провадять розріз абсцесу і накладення пов’язки з розчином 1 : 5000 фурацилі-ну, 1 : 1000 етакридину лактату або інших антисептичних речовин.

Підшкірні панариції розрізають збоку, трохи відступивши до середини пальця, щоб не ушкодити судин і нервів. При ураженні нігтьової фаланги роблять напівкруглий розріз. При пароніхії здійснюють два паралельних розрізи на тильному боці нігтьової фаланги по краях принігтьового валика; при піднігтьовому панариції видаляють частину або весь ніготь.

При кістковому панариції роблять широкий розріз і видаляють секвестри. Рану тампонують марлевими тампонами з маззю Вишневського. При суглобових панариціях суглоб розкривають двома поздовжніми розрізами по тильнобічній поверхні пальця. Порожнину суглоба промивають розчином діоксидину, заливають маззю Вишневського, після чого накладають гіпсову пов’язку.

В разі гнійного тендовагініту II—IV пальців роблять передньобічні розрізи в ділянці основної та середньої фаланг пальця і розкривають невеликими розрізами сухожильну піхву.

Якщо розвинувся гнійний тендовагініт І і V пальців, крім розрізів на пальцях, додатково проводять розрізи на долонній поверхні кисті (мал. 139). У рану вводять марлеві тампони або гумові смужки і здійснюють іммобілізацію з допомогою тильного гіпсового лонгета. Призначають загальне лікування антибіотиками. З 3-го дня після операції починають застосовувати щодня ванни (температура 40—50 °С) з 0,5—1 % розчином калію перманганату.

Читати далі Флегмона кисті